ГЕОРГІЮ КОСТОПРАВУ
(перед портретом)

Ідуть у безвість дні і ночі,
Зникають назавжди літа.
Ти дивишся мені ув очі
І ніби хочеш запитать:

«Скажи, які пісні співає
Румей в оновленім краю?
Чи не забув ще, пам’ятає
Він мову рідную свою?»

Життя ясне — і пісня гріє.
Та пам’ята й про те румей,
Як покохав Кошкош Марію
Ялчіс Леонтій Хонагбей.

В сім’ї стомовній, вольній, новій,
В сім’ї, що Жовтень відродив,
І наша стародавня мова
Тепер в пошані назавжди.

Знайшли свою щасливу долю
В Країні Рад твої сини —
З Маджаря, Мало-Янісоля,
Бугаса, Ялти, Сартани.

Проходять дні, літа минають,
Їх і на мить не зупинить.
Твої ж пісні у нас лунають
І голос твій у них бренить.

Переклав з грецької
Дмитро ДЕМЕРДЖІ

Дніпропетровськ
20.V.70